Двадцять порад батькам про те, як виховати успіших дітей

 

5 відмінностей між активною дитиною та гіперактивною

 

Чому часом так хочеться кричати на дитину?

 

ЩО ОЗНАЧАЄ ПОВЕДІНКА ДИТИНИ. СЛОВНИК ДЛЯ БАТЬКІВ

Автор - Євгенія Забурдаєва

Дитячі психологи розглядають різні проблеми дитини (хвороби, складнощі в поведінці, нав'язливі стани і т.д.) як мову, за допомогою якої дитина повідомляє родині про свої труднощі. Те, що дитина не може висловити словами вона завжди повідомить своїм тілом або проблемами в поведінці.

Сказати вона не може з кількох причин. Якщо дитина дуже маленька, то просто тому, що поки ще не опанувала мовлення. А якщо вже вміє говорити, то часто дитина просто не знає як сказати про важливе (боїться, соромиться, в сім'ї може існувати заборона на обговорення деяких болючих і важких тем).

Тоді дитина, немовля чи вже підліток, говорить сім'ї про те, що з нею відбувається за допомогою тіла або поведінки. Завдання психолога зрозуміти, що повідомляє дитина і допомогти їй висловити своє занепокоєння словами або іншими символічними знаками (малюнком, грою). Після чого проблема часто зникає.

Психологи свого роду перекладачі.

Тут я привожу короткий дитячо-дорослий словник. Не завжди зв'язок такий однозначний, для повного розуміння, психологу необхідно досліджувати проблему більш глибоко. Крім того один симптом може нести в собі набагато ширший зміст. Тут лише короткий словничок, який, сподіваюся, допоможе задуматися і бути більш поблажливими до різних труднощів дітей, а можливо, і звернутися до психолога для їх вирішення.

• Агресивний. Мені дуже страшно і я не знаю як з цим впоратися.

• Занадто активний. Мені дуже страшно, я потребую правил і опори.

• апатичний. Я боюсь помилитися. Я боюся, що дорослі засудять мою спонтанність і все, що я роблю.

• безпорадний. Мені дуже зручно, коли дорослі все за мене роблять. Так я дбаю про маму і допомагаю їй відчувати себе потрібною.

• Б'є батьків. Так я висловлюю свою злість на них, тому що не знаю іншого способу. Так я повідомляю мамі, що потребую заборон від неї.

• Бачить страшні сни. Коли мені страшно, образи в моєму сні говорять мені про те чого я боюся в реальному житті.

• Краде.

1. Мені дуже не вистачає уваги і теплоти близьких.

2. Мені не вистачає якоїсь важливої інформації, що стосується історії сім'ї, мого народження.

3. Я так висловлюю свою злість.

• Висмикує волосся. Мені дуже страшно, я відчуваю сильний стрес.

• Говорить дуже тихо. Мені страшно проявляти себе, говорити про свої бажання, захищати себе. Боюся мене такою не приймуть.

• Погано говорить. Мені дуже зручно, коли дорослі говорять і роблять за мене багато речей. А ще я так допомагаю мамі бути завжди потрібною і не впасти, наприклад, в депресію.

• Говорить погані слова. Так я перевіряю що можна, а чого не можна в нашій родині.

• Гризе нігті. Мені дуже страшно, я переживаю, відчуваю сильний стрес, часто пов'язаний з розставанням з матір'ю.

• Не вміє дружити. Я не знаю як захистити себе в спілкуванні з іншими і як при цьому враховувати інших. Мені страшно.

• Їсть багато. Мені тривожно і їжа дозволяє мені з цим впоратися. Їжею я намагаюся замінити недолік емоційної близькості, якої дуже потребую.

• Їсть погано.

1. Я не готова прийняти, "переварити" щось в нашій родині (труднощі, з якими зіткнулася родина, зміни, нові сімейні ролі).

2. Таким чином я дистанціююся від сім'ї.

• Жадібна

1. Вважаю, що мої речі належать по праву мені.

2. Мені не вистачає емоційної теплоти і підтримки.

• Забуває. Див. Говорить погано, безпорадний, лінується.

• Заздрить. Боюся виявитися гірше, ніж інші і бути відкинутою.

• Задає багато питань.

1. Зараз такий час, коли я почала пізнавати світ.

2. Мені не вистачає вашої уваги.

3. Я потребую якоїсь важливої інформації про себе і мою сім'ю, яку від мене приховують.

• Заїкається.

1. Одного разу дуже важливі відносини для мене були перервані і я сильно злякалася.

2. Я відчуваю себе в чомусь винною.

3. Мене сильно пригнічують дорослі і я боюся висловлюватися.

• Мало грається. Боюся проявляти свою спонтанність, намагаюся бути зручною дитиною.

• Грає тільки в гаджети. Я не вмію грати з дітьми, мені страшно. Тільки в комп'ютерних іграх я відчуваю, що я щось можу, тільки тут я успішна.

• Вередує. Я не можу заявити про себе і свої бажання прямо, капризи допомагають мені домогтися своїх цілей.

• Кричить уві сні. Див. Бачить страшні сни.

• Лінується.

1. Мені не цікаво робити те, що мені пропонують.

2. Я боюся, що у мене не вийде і ніхто мене не підтримає.

3. Мені зручно, коли за мене все роблять інші.

• Мочиться в штани, в ліжко.

1. У родині відбувається щось, що мене дуже турбує.

2. Я хочу повернути мамину турботу.

• Нав'язливо рухається. Див. Гризе нігті, висмикує волосся.

• Не хоче йти до школи.

1. Я не отримую вдома достатньо підтримки, щоб впоратися зі своїми навчальними невдачами. У батьків занадто високі очікування з приводу моїх оцінок.

2. У мене труднощі в спілкуванні і я не знаю як з цим впоратися.

• Нікого не слухає.

1. Мені не вистачає в нашому будинку послідовних і несуперечливих правил.

2. Мені не вистачає уваги, я не знаю як по-іншому зробити так, щоб мене помітили.

• Відмовляється йти в дитячий сад. Я дуже боюся залишати маму одну. Я боюся, що мама не впорається одна. Я сам боюся залишатися без неї.

• Погано пахне. Мені страшно підпускати до себе близько інших, я боюся близьких відносин.

• Прив'язана до однієї іграшки. Відчуваю сильну тривогу. Іграшка мені замінює маму.

• Заподіює шкоду сама собі.

1. Мені нестерпно боляче душевно, і легше переживати цей біль тілом.

2. Я відчуваю себе нестерпно винною і намагаюся покарати себе сама.

• Дратується. Мені не дозволено злитися і це спосіб за допомогою якого я можу показати свою злість іншим.

• Нав*язливо дотримується порядку. Якщо я не буду дотримуватися жорсткого порядку, і послідовності дій, відбудеться щось жахливе. Так я всіх захищаю.

• Скрипить зубами уві сні.

1. Мені дуже страшно.

2. Я злюся і не можу висловити злість словами.

• Спить погано. Боюся, що одна не впораюся з темрявою і невідомістю, боюся що мама не прийде. Вважаю, що право спати з мамою належить тільки мені.

• Нав*язливо торкається своїх статевих органів.

1. Мені дуже тривожно.

2. Я була свідком сексуальності дорослих і не знаю як з цим впоратися (побачив як батьки займаються сексом, часто бачив маму оголеною).

• Торкається своїх фекалій. Я цікавлюсь своїм тілом і тим, що воно вміє.

• Фантазує занадто багато. Мені дуже страшно. Мій вигаданий світ допомагає мені впорається з моїми страхами.

 ДЕТИ С ПРОБЛЕМАМИ В ОБУЧЕНИИ И СДВГ В «ЭПОХУ КОРОНОВИРУСА».

Коронавирус пугает абсолютно всех. Но для детей с такими учебными затруднениями, как: дислексия, дисграфия, дискалькулия, а еще и сопутствующим СДВГ (Синдромом дефицита внимания с гиперативностью) эта угроза здоровью и еще перевод школ на дистанционное обучение – просто катастрофа.

Все мы стараемся соблюдать меры предосторожности, но главное – не позволить тревоге и беспокойству одолеть ваши семьи. А уж когда в семье ребенок с проблемами в обучении – это необходимо вдвойне.

Для всех из вас изменилось обычное расписание, изменились отношения между людьми, изменилось все, что вас окружает и вся ваша жизнь. Всем приходится приспосабливаться к новым реалиям. Но детям с СДВ (и особенно гиперактивным) это сделать намного сложнее. Я неоднократно подчеркивала, что такие дети должны жить в привычном режиме дня. А тут вдруг все рухнуло и изменилось, и для них это огромный стресс. Им приходится адаптироваться к совершенно новой для них обстановке, а все новое их пугает и повышает уровень тревожности.

Пандемия заставила всех притормозить, перевести дух и пересмотреть почти все в жизни. А на родителей детей с проблемами в обучении и СДВГ упала двойная нагрузка, с которой они просто обязаны справиться, если не хотят психологических срывов у своих детей. И в первую очередь необходимо опять вернуться к основе основ – составлению нового расписания для всех членов семьи. Дети с СДВГ жаждут структуры, рутины и повторений. Поговорите со своими детьми, обсудите с ними, как бы они хотели видеть свой день.

Режим дня должен быть стабильный. Утренний подъем, отход ко сну, еда, уроки и отдых – все должно происходить в определенное время.

В условиях дистанционного обучения, у ребенка должно быть достаточно места для выполнения заданий при беседе с преподавателем. Ему ничего не должно мешать – лучше всего, если это будет проходить в отдельной комнате.

Если же ваш ребенок не справляется с дистанционным обучением, и вам приходится взять обучение на себя, или позаботиться об индивидуальных занятих онлайн. И лучше всего это делать в виде коротких уроков с перерывами на отдых. Так легче управлять вниманием детей, у которых повышена отвлекаемость и есть сложности с концентрацией внимания. В любом случае, установите перерывы для отдыха и перекуса во время занятий. Помните, что такие дети в младшем возрасте могут быть сосредоточены от 5 до 20 минут, а в среднем и старшем от 15 до 45 минут.

Импульсивность, связанная с СДВГ ребенка, часто является хорошей основой для интенсивного интереса ко всему новому. Возьмите это на заметку и знакомьте детей с интересными играми, книгами, искусством, музыкой и значимыми мировыми событиями. Приобретите новые развивающие и интеллектуальные игры, а детей постарше научите играть в шашки и шахматы.

В это нелегкое для родителей время дети получают привилегии в просиживании за компьютером или экраном телевизора. И все же важно установить ограничения. Поддержите ребенка вашим личным примером, откажитесь от беспрестанного просмотра нескончаемых сериалов. Лучше поиграйте в Монополию или испеките пирог. А можете вместе складывать пазлы, снимать семейный фильм или заниматься йогой. Можете предложить ребенку навести порядок или сделать перестановку в его комнате. И вообще подключайте ребенка ко всем домашним делам.

Вы должны понять, что если вам так тяжело принять эти кардинальные изменения, то каково приходится детям (тем более с СДВГ) в осмыслении этого нового странного мира. Вы взрослые люди и знаете, что эти экстремальные обстоятельства временные, дети же этого не понимают. Постарайтесь избегать неизбежных конфликтов. Детям эта ситуация представляется крайне тревожной, и своим не самым хорошим поведением они выражают страх и растерянность. Говорите больше о своих чувствах и не бойтесь выразить свое беспокойство или тревогу, в создавшемся положении. Учите ребенка переживать вместе с вами, без лишних деталей и подробностей. Говорите о том, что вместе вы справитесь со всеми веменными проблемами.

Будьте готовы ответить на вопросы и успокоить их тревоги. Поделитесь с ними информацией о временности такого положения дел, объясните им, что и это пройдет. И не забывайте о позитивном поведении и отношении к происходящему. Будьте веселы и включайте у ваших детей хорошее настроение с утренним подъемом. В этот период особенно важен физический контакт, обнимайте детей и держите их за руку во время совместных занятий. Помните, что ваши реакции очень важны ребенку, через призму ваших эмоций, ребенок воспринимает происходящее.

Дистанційне навчання: як підтримати школяра

Не зважаючи на те, що дистанційне навчання триває вже певний час, досі в різних сім’ях можна почути наступне: «Мені не подобається вдома вчитись! Ти багато вимагаєш!», «Я не буду це робити! Ми не ходимо до школи, то про які домашні завдання може бути мова?!», «Навіщо все це? Я нічого не розумію»…

Завдання дорослих – підтримати, надихнути, бути поруч. Адже школярам і так не просто (бо ж гормони і кризу ніхто не відміняв), а тут іще й повна зміна ритму життя, нові випробування.

Одним з найважливіших факторів успішного дистанційного навчання є правильна мотивація учня. Велику частину часу онлайн-учень проводить в самостійному освоєнні матеріалу. Для цього необхідні концентрація уваги, наполегливість, бажання вчитися. У школі в учнів просто «немає виходу», навіть якщо не дуже хочеться, то все одно вони змушені слухати, що говорить вчитель. На дистанційному ж навчанні велика роль у мотивації лягає на батьків, які мають створити належні умови.

Важливу роль набуває діалог між учителем і учнем. Як письмове, так і усне онлайн-спілкування. Потрібно, щоб учень отримував якісний зворотний зв'язок. Це додатково стимулює його.

Роль батьків:

• цікавитися справами, навчанням дитини;

• допомагати при виконанні домашніх завдань у формі ради, не придушувати самостійність і ініціативність;

• пояснювати дитині, що його невдачі в навчанні - це недолік прикладених зусиль (щось не довчив, що не допрацював);

• частіше хвалити дітей за їхні успіхи, тим самим давати стимул рухатися далі.

Допомога в організації дозвілля.

Зазвичай розпорядок дня у дітей досить звичайний - вранці вони ходять в школу, навчаються, відпочивають і їдять в певний час, потім відвідують гуртки за інтересами, грають з друзями тощо. Під час дистанційного навчання потрібно створити умови щоб дитина мала змогу і навчатись, і гратись, і відпочивати.

Бажано складати розпорядок дня спільно з вашою дитиною і домовитися про те, як ви почнете стежити за його дотриманням. Наприклад, коли батьки знаходяться поза домом, вони телефонують дитині з роботи в момент початку кожного нового пункту розпорядку. Обговорюється, як пройшла попередня дія, і нагадується про початок наступної. При необхідності ви зі своєю дитиною можете придумати систему мотивації і зробити свій розпорядок дня більш ігровим.

Дітей в родині двоє і більше.

Коли в родині більше однієї дитини, то навантаження на батьків збільшується. Звичайно, ідеальним є варіант, коли у кожного з дітей свій власний гаджет за допомогою якого здійснюється навчання. Навіть, якщо це так, головне пам’ятати, що ваша дитина не може стати повністю незалежною і автономною за власним бажанням. Їй потрібна ваша підтримка.

А що ж робити, коли на всю родину лише один пристрій для навчання, а батьки весь час на роботі? Ви можете допомогти їм скласти розклад завдань на кожен день, виписати все, що необхідно зробити протягом дня (виконати вправи, прочитати параграфи, відповісти на запитання). Ввечері залишиться перевірити виконану роботу, та надіслати вчителю. Багато шкіл зробили дошки із завданнями для дітей, які не можуть працювати онлайн. Тож дитина може самостійно прийти і дізнатись всю необхідну інформацію. Аби на вечір у батьків не накопичувалось багато домашніх справ, до їх виконання потрібно долучати школярів. Окрім того, старші діти можуть допомогти із уроками молодшим.

Джерело:FlorenceCentre

Мультфільми про толерантність